1. Головна
2. Пам'ятні місця

Церква Святого Великомученика Дмитра, Репинне

20.04.2018 / Автор: Седойкін Василь

Перша згадка про церкву зустрічається в писемних джерелах 1457 року. За легендою, перша церква мала форму хати і стояла на березі за рікою, де зараз присілок Монинці. Інша церква була споруджена з дубового дерева на підсипаній ділянці біля болотистої місцевості Бодрук, в центрі теперішнього села. Легенда змальовує драматичний фінал її існування – церкву поглинула мочариста земля.

Дмитрівська церква, збудована із смерекових брусів 1780 року, є чудовим зразком поширеного на міжгірській Верховині «готичного » стилю. Це досить велика церква – значні розміри зрубів, круті схили дахів, вежа строгої форми надають споруді монументальності. На головному фасаді шість різьблених стовпчиків підтримують опасання, вище від опасання влаштовано з трьох боків аркаду нижніх голосниць, башта над бабинцем вкрита восьмисхилим шатром, який переходить у високий шпиль. Церква не відрізняється загальними формами від «барокових» церков, «готичним» є лише шпилясте завершення вежі. В інтер'єрі нава і вівтарний зруб перекриті арковими склепіннями, бабинець має плоску стелю. Збереглося чудове різьблення ХVIII сторіччя та пізніших часів. Світичі вирізьбили соймівські майстри Дмитро Фічоряк та Михайло Кінч.

 Датується церква різними роками другої половини XVIII сторіччя. Усталеною датою є 1780 рік, хоча 1751 в селі згадуються дві дерев'яні церкви Св. Великомученика Дмитра. Більша, біля якої мешкав парох, була в доброму стані, покрита шинґлами. Мала всі образи, всі церковні книги і два дзвони. «Вишня церков же без книг, звони два, снаряди к литургії потрібні і образи, нич инше не має».

У радянський період антирелігійна кампанія набувала часом особливо варварського характеру. Комуністичні керівники потай вишукували по селах декласованих осіб, які за пляшку горілки чи винагороду могли підпалити церкву. Таким чином були знищені чудові церкви в сусідніх селах Майдан і Сойми. На початку 1970-хх років була спроба підпалення репинської церкви, але селяни встановили чергування і вчасно погасили вогонь. З 1993 року церква знову греко-католицька. На жаль, на початку 1990-хх перемальовано стародавні ікони, а восени 1995-гго всю споруду оббили бляхою. Зусиллями греко-католицької єпархії та єпископа Мілана Шашіка розрозблено план повної реставрації церкви. Коштами допомогла римо-католицька дієцезія німецького міста Кьольн за посередництва французького журналіста Домініка Комбета.