1. Головна
2. Блог

Розповідь про острів Джарилгач

17.10.2014

Сьогодні, дивлячись на рясно устелену пожовклим листям землю, наша подорож на чудовий морський острів Джарилгач здається такою далекою і ніби загубленою в мріях. Та якщо зосередитись, все оживає…

Це було справжнє дике життя на такому ж дикому острові. Ми жили як робінзони загублені в Чорному морі. Тільки потрапили на острів ми не трагічно, а щасливо – крізь хвилі на швидкісному катері. Яке це відчуття, коли нога вперше стає на берег загубленої землі. Землі без цивілізації. Лише старезний маяк нагадує, що і сюди дотягнулася рука людини. Щоправда ми не єдині, кому хотілося екзотики - на пляжах вже є люди, небагато, але вони є. 15 хвилин узбережжям – і ми на острові єдині – ні душі навколо. А ввечері туристи поспішають повернутися на велику землю. Людське життя завмирає, остів порожніє. У свої володдіня приходить дика природа. Різноголосна, вражаюча, гучніша ніж зірки, які нависли над нами неймовірно глибокою картиною.

І що це? Дикі кабани… Сім’я… Ніч і четверо дорослих кабанів. Як себе вести? Завмерти та чекати… Ми нажахані. Адже в уявлені поліського мешканця, кабани – це небезпека, проти якої важко і з рушницею. А у нас одна сокира на всіх… Тепер з посмішкою на вустах ми згадуємо це перше знайомство з диким, але дружелюбним звіром. Якому і потрібно була лише наша їжа. Кабани ледь не ручні. За вушком можна почухати)

Наступні дні ми досхочу ловили креветки, пірнали за рапанами, відкопували з морського дна крабів. Останніх ми, правда жаліли і випускали, а от креветками і рапанами просто об'їдались. Траплялись нам і невеличкі скати, які поспішно тікали у морськи глибини. Декому з нас пощастило зустріти диких оленів, які не такі відкриті для людей. Ну і дельфіни біля берегів, інколи по 4-5 одночасно, тішили нас як дітей.

5 днів, а ніби місяць минув. Настільки різноманітне та насичене подіями життя на цьому острові. Їхали з надією і мріями повернутись не на 5 днів, а на 2-3 тижні)) В цьому морі ще стільки невідомого, цей острів має ще стілтки таємниць) Автор: Денис Лісовий