Місто залізничників - Ковель

01.04.2015

Місто залізничників - Ковель

Ковель - місто у Волинській області України. Розташоване на північний захід від обласного центру міста Луцька на річці Турія. Ковель - один з найдревніших міст західної України, важливий транспортний центр Волині, який здавна називають містом залізничників.

Історія Ковеля пов'язана з найважливішими подіями, які мали місце на Волинській землі впродовж століть. Беручи свій початок від славного коваля, який викував меч князю Данилу Галицькому, місто і досі славиться ковальськими виробами.

Археологічні розкопки на території сучасного Ковеля відкрили стародавні поселення, де збереглися кам'яні знаряддя праці, списи з бронзовими наконечниками і римські монети. Легенда також розповідає, що на місці, де розташований зараз Ковель, стояла колись невелика кузня і кілька будинків. Перша письмова згадка про це село відноситься до 1310 року. В кінці ХVII - початку XVIII століття Ковель починає занепадати, і польські королі віддають це місто в оренду, як свою власність. А в 1795 році ціла Волинь, а з нею і Ковель відходять до Росії. Це місто було оголошено «повітовим городом Волинської губернії».

Ковель дуже маленьке і затишне місто. Його можна пройти пішки за годину. Основні визначні пам'ятки, якими пишається Ковель і які варто відвідати гостям міста: площа Ковеля, пам'ятник Лесі Українці, парк Ковеля, в якому розташований меморіальний комплекс воїнам Великої вітчизняної війни, Люблінська алея, водосховище, церква Почаївської Ікони Божої Матері, церква Архистратига Михаїла, церква Святого Апостола Андрія Первозванного.

Ковельський край був колискою багатьом вченим, письменникам, артистам, імена яких прославили не тільки Волинь, а й Україну. У цьому краї брали наснагу для творчості: Т. Шевченко, І. Франко, П. Куліш, М. Старицький, М. Лисенко, М. Драгоманов. Саме тут Леся Українка черпала натхнення для творчості, тут матеріалізувалися в її слові мрії українського народу про свободу. День міста ковельчани відзначають в день звільнення міста від німецько-фашистської окупації (1944) - 6 липня.













Коментарі