1. Головна
2. Блог

Карпати в серпні

13.12.2014

Добиратися до Ворохти - це майже шість годин трястися на другій полці поїзду Львів — Рахів, або купа пересадок електричками: Львів - Стрий - Франківськ - Ворохта, це шість годин бажання набрати повні груди чистого карпатського повітря... Ніч під Ворохтою виявилася набагато приємнішою ніж очікувалось, особливо біля річки на теплій постілі з хвої. Ранок промайнув краєвидами різноманітних садиб, місцевими садками і вивів нас на синій маркер туристичної стежки Ворохта - КПП Завоєля. Пол. Лаб᾽єска зустріла нас зливою, через що прийшлось відганяти її теплм чаєм. На полонині веде господарства гуцул-відчайдух який порадив нам спуститися трохи до туристичного прийюту "Бурсучина", пожілівшись що вчора в ночі його останнього пса загризли вовки... Заночували ми у невеличкому деревяному будиночку (за 15 грн) попередньо зігрівшись біля буржуйки і скуштувавши баношу. Прокинувшись на Бурсучині поснідали, любуючись неймовірним сонячним пейзажом, і вирушили набирати висоту. Піднялись, вже на сонячну полонину Лабєска і вийшли до гори Кукуль, з якої відкривається вид на Чорногорський масив. Попивши чайку з чорницями та лісовою малиною, простягнувшись на карематах під відкритим небом, підставивши усміхнені обличчя теплим промінням сонця кожен з нас отримав незабуnні хвилини чистого первозданого спокою. Поблукавши лісом спустилися до Завоєля , оминувши КПП з лісниками які беруть гроші за відвідування національного заповідника Говерла. Зустріли машину в горах, набиту щебнем до верху, яка відвезла нас під самий Заросляк. Цю поїздку на старому ЗІЛІ можно порівняти до поїздки на новенькому Ferrari і здавалося, що ми найщасливіші люди в світі яким більш нічого не треба.. 14 серпня зробили не поганий трек в 25 кілометрів Чорногорським хребтом. Пити чайок з суховруктів на найвищій вершині України завжди приємно, особливо якщо для когось це вперше. Нам пощастило побачити Говерлу, Брескул, Пожижевську, Данціж, Туркул без дощових хмар в сонячну погоду. Ідеш по хребту..і куди не гянеш - неосяжні вершини карпат... На Несамовите ми потрапили вже о 15 годині і роздягаючись на ходу відразу застрибнули у м'яку дощову воду. Що цікаво озеро знаходиться у горах на висоті 1750 метрів. Кажуть, що всі душі самогубців після смерті потрапляють саме в Несамовите і якщо кинути в нього камінь, обов'язково в дорозі застане негода. Незважаючи на гуркіт грому ми встигли збігти аж до Зоросляку і наварити повний казан супу, поки нас не настигла злива. P.S. Малі, що ночували у "кульку", вибачте за той камінь у озеро) Їхати до дому то справжнє випробування. Мабуть найскладніші коли ти кілометр за кілометром віддаляєшся від омріяних схилів гір. Вісім годин пісень під гітару на залізничній станції Ворохти, тинання селищем, кутання в спальники, змітання з полок магазинів усіляких ніштяків цивілізації, знайомство з хазяїном "готелю", навіть підтянулись чуваки з #zaxidfest щоб поспівати з нами. Було неймовірно круто! Дякую усім хто був з Trip Україно, подорожуймо разом!