Джублик – диво на Закарпатті

04.06.2018 / Автор: Седойкін Василь

Джублик – греко-католицьке місце пілігримки та прощі, де біля джерела 27 серпня 2002 відбулося об’явлення Матері Божої маленьким дівчаткам Оленці та Мар’янці. Із уст в уста жителі навколишніх сіл досі передають слова Богородиці, почуті дівчатками: «Я прийшла, щоб допомогти. Я хочу допомогти відновити авторитет священиків у народі, об’єднати цей поділений народ і об’єднати Церкву». У Джублику за проханням Матері Божої потрібно молитися Вервицю і часто приступати до сповіді та Євхаристії. Також Оленка та Мар’янка неодноразово казали, що на Богослужіння часто приходить вся Пресвята Родина – Ісус, Марія, Йосиф.

На сьогодні в урочищі Джублик засновано греко-католицький монастир Собору Пресвятої Богородиці, архімандритом якого є правлячий єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії. На цьому місці побудовано літню відпустову церкву Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, два монастирі – чоловічий монастир з каплицею Серця Христового, а також жіночий з каплицею Пресвятої Родини.

Окрім того, збудовано будинок для паломників, в якому знаходиться каплиця Івана Христителя. Над джерелом, де з’явилася Богородиця, облаштована дерев’яна каплиця Матері Божої, а довкола цілої святині встановлено Хресну Дорогу. Кожного місяця 26-27 числа в Джублику відпустові дні, є проща, а в серпні, на річницю об’явлення Богородиці, до Джублика з’їжджається тисячі паломників з України і світу. А напередодні річниці в урочищі Джублик проводиться з’їзд християнської молоді, який триває з 24 по 27 серпня.

У чоловічому монастирі зберігається копія чудотворної ікони Матері Божої Єрусалимської. Зі Львова до Джублика встановлено найбільшу у світі Хресну Дорогу (300 км).

ДИВА СЕРЕД ДИВА

Знаєте, на світі є місця, перебуваючи у яких здається, наче потрапив у безтурботне дитинство. Ніби розчинився у часі та просторі, відкинувши щоденні турботи та всюдисущу рутину, ніби скинув рамки «дорослих» суджень і на душі одразу легшає. Саме так можна сказати про Джублик. А ще там настільки багато позитивної енергетики, що здається, ніби її джерело нескінченне. Просто встигай ловити та зцілювати душу, переживати неймовірні дива. Так-так, саме переживати дива. Бо тут їх чимало. Тут бачать янголів, написи на небі, гру сонця. Особисто нам не пощастило спостерiгати щось подібне, але саме місце, де розкинувся Джублик, сміливо можна назвати дивом. Природня краса Закарпаття таки робить свою справу – зачаровує та не відпускає.

Окрім того, ми не тільки наслухались свідчень про різні дива, а й підглянули в мережі. Ось, наприклад, свідчення вчителя історії Нижньоболотнянської ЗОШ І-ІІ ступенів Євгена Лемаки:

Найважливіше, що я хотів засвідчити, – це об’явлення мені силуету Пречистої. 3 вересня 2002-го року о 22:30 за к.ч. під час вечірньої молитви це і відбулося. Одна жінка з Мукачева раптом заголосила: «Люди, дивіться, з лісу Матінка Божа на нас дивиться!» Всі повернули голови, але ніхто не бачив. Говорили, що то фокуси світла від свічок, які тримали у руках діти. Я стояв збоку і мені заступали це місце гілки дерев. Але через гілки пробивався якийсь синювато-блідий промінь. Я зійшов униз і став навпроти цього місця. Маючи здоровий глузд, врівноважену нервову систему я побачив таку картину в лісі: силует Матінки Божої в присмерковому темно-синьому світлі. Видіння тривало 1-2 хвилини.

Хочете вірте, хочете – ні, а ми – повірили. Чому? Насправді зараз важко підібрати слова, аби переконати вас, просто розуміємо, що їх забракне. Але той, хто хоча б раз побував у Джублику, погодиться із нами. Хочете впевнитись у цьому, тоді гайда до Джублика!

ДЖУБЛИКІВСЬКА МОЛОДЬ

Аби гарно відпочити, знайти нових друзів, духовно оздоровитись та набратися сил фізичних, іноді далеко їхати не потрібно. Найчастіше усе необхідне знаходиться поряд. Як от щорічний з’їзд християнської молоді в Джублику. У 2017 році він пройшов з 23 по 27 серпня. На з’їзді побували і ми.

У Джублику програма відпочинку для молоді, як кажуть у народі, на будь-який смак… Якщо об’єднати усі її частини в невеликі групи, отримаємо три складові: молитовну (меси та Вервиця), практичну (навчання), дозвільницьку (ігри, забави та банси). Тож нудьгувати тут ніколи. А з’їзд щороку збирає усе більше його учасників і, що примітно, не тільки із Закарпаття.

Щоб відпочинок вдався на славу, з дітьми працюють аніматори – трохи старші хлопці та дівчата. Передати наші захоплення усім тим, що відбувається у таборі, практично неможливо. Адже живі людські емоції чи, принаймні, зазнімковані, говорять найкраще. У нашому випадку чи не найкраще підійде правило «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути».

Невеличкий P.S. від християнської молоді, яка на 15-річчя Джублика працювала над відео роликами, що популяризуватимуть з’їзд надалі. Участь у зйомках взяла і команда «7 днів». А монтувала команда «The City» (для проекту «Z-Group»). Відео дивимось за посиланнями (просто клацніть на назву): «У глухому куті? Вихід є!», «А що приносить радість тобі?», «А ви знайшли час для Бога?», «Ісус – це наш ключ від Раю».

КОЛИ ПРОЖИВАННЯ ТА ХАРЧУВАННЯ ЛАМАЮТЬ СТЕРЕОТИПИ

Вирушаючи у подорож, ми традиційно плануємо бюджет на проживання та харчування, заздалегідь обираємо місце поселення та заклади харчування, аби втиснутись в бюджет, на який розраховуємо. А як же бути, коли їдете у такі місця як Джублик? У нашому випадку усе вирішується дуже просто. Зовсім поруч із монастирями є будинок паломників. У ньому є усе необхідне аби зупинитись на декілька днів та відпочити. У 2017 році одне ліжко-місце коштувало 70 грн. Окрім того, ніхто не забороняє у Джублику розбити намети. Особливо – коли діє табір та люди з усіх усюд з’їжджаються на прощу.

У таборі також смачно годують. Тому, якщо ви обрали для своєї дитини саме такий відпочинок, не прогадаєте – харчування безкоштовне. Та й кухня тут особлива. Страви, хоч і схожі на подільські, проте різняться. Якщо ж ви просто подорожні, не зупиняєтесь у таборі та не готуєте їжу на вогнищі, в селі працює кафе, є міні-маркет. Тому питання із харчуванням можна легко вирішити.

Тож можна сказати, що у Джублику проживання та харчування ламають стереотипи, бо, коли вперше їдеш туди, одразу й не подумаєш, що у подібному місці пілігримки та прощі серед Закарпаття буде стільки варіантів.

ТАНЦЮЮЧИЙ МОНАХ

Аби побачити щось неймовірне, що захопить ваш дух до нестями, не потрібно подаватись в інші світи, шукати чарівників чи підстерігати в лісі міфічних істот або ж експериментувати з дослідами на кухні, згадуючи уроки фізики чи хімії, при цьому потерпаючи від того аби усе не вибухнуло. Усі неймовірні речі – завжди на відстані руки. Тільки встигай помітити і спостерігати.

Життя монастирів – не виняток. Якщо хтось вважає, що вони не йдуть у ногу з часом – помиляється. Так, можливо далеко не усі, і не в усьому, але бодай у деяких речах – точно. Адже не усе, що робимо ми зараз, погане чи заборонене. То чому б, наприклад, не танцювати, якщо хочеться і це люблять інші, а ще – коли воно об’єднує і веде вперед? Та й достукатись сьогодні до деяких людей, як відомо, можна тільки у тому випадку, коли знаходитесь на їхньому рівні. Час не зупинити і протистояння йому – часто лише ускладнюють життя. Про зазначене вище, звісно ж, можна сперечатись, бо будуть прихильники різних позицій, але давайте, як прийнято казати у народі, повернемось до наших баранів – танців.

От ви, приміром, танцюючого монаха зустрічали? Ні? А нам і усім, хто бував у Джублику, довелось не тільки бачити, а ще й танцювати разом із ним запальні банси – танці-руханки, які виконують діти, щоб весело провести час. Як тільки настає літо, брат Еміліан (Остап Лощак) із Чину Братів Менших Францисканів в УГКЦ вирушає у дитячі християнські табори. Майже усю найтеплішу пору року він подорожує від табору до табору аби зробити відпочинок дітей цікавим і веселим, допомогти зрости духовно та фізично загартуватись. У Джублику брат Еміліан не вперше, адже давно полюбив це місце, а усі, хто приїздить на молодіжний з’їзд із нетерпінням його чекають.

Банси, як зазначив у розмові із журналістами «7 днів», брат Еміліан, – це такий собі вибух емоцій, який допомагає дітям краще виразитися, забути про буденність, позбутись негативу і зарядитись енергією. Іван Боско свого часу сказав: «Любіть те, що любить молодь, а молодь любить те, що хочете їй сказати». І з цим твердженням неможливо не погодитись.

Якщо ви раптом подумали, що банси для обраних, помиляєтесь. У танці-руханки пускаються усі, хто розуміє для чого це робити, – і діти, і дорослі, серед яких як і миряни, і священики, і монахи. «Для нас такі танці – це спосіб радіти від зустрічі з Воскреслим Христом разом, творячи спільноту», – пояснює брат Еміліан.

Найулюбленіші банси джубликівської молоді – «Сонце нам сяє», «Зозулька», «Yiyaa», «Chiwawa», «Waka Waka», «You and me». А якби ви ще бачили як шалено «запалює» молодь на танцмайданчику…

ТРОХИ КРАМУ НА ЗГАДКУ

У Джублику добре дбають про те, аби він залишився у серці кожного, хто тут побував. І мова йде не тільки про часи прощі, роботу табору чи великі релігійні свята, а й про будень. Коли б ви не завітали в урочище, тут завжди вас радо зустрінуть, вислухають та за потребою допоможуть. Бо кожен їде сюди зі своїми потребами. Одне знаємо точно, душа ваша почуватиметься немов у раю, а серце й розум обов’язково оберуть щось на згадку. З цим тут проблем не буде. У спеціальній крамниці, що розташувалась між двома монастирями, кожен знайде товар на власний смак. На полицях магазину – книги (для дітей і дорослих), ікони, футболки, сумки, карти, чашки, статуетки, кулькові ручки, літургійне вино, мед з пасіки «ПЧОЛИНОК», вервечки, хрестики, мир, свічі та підсвічники, магніти, браслети… Одним словом, різного краму тут багато. Залишається лише обрати сувеніри за своїм смаком.

У ПАМ’ЯТІ – НАВІКИ

Не проходить повз Джублик і сучасність. Хоч життя в урочищі (більше спокійне, розмірене, позбавлене агресивного інформаційного простору) відрізняється від буття середньостатистичного українця, зв’язок із сьогоденням тут не втрачають. І стосується це багатьох аспектів. Але сьогодні мова піде про вічне – частина сторінок життя України ХХІ століття закарбовано тут на віки. На території чоловічого монастиря у 2014 році встановлено пам’ятник Героям, які віддали своє життя за Батьківщину та Небесній сотні.

«Немає більшої любові, аніж віддати своє життя за друзів своїх», – зазначається на ньому.

Історії зцілень, одужання від важких хвороб та довгоочікувана вагітність – також стають частинкою сторінок Джублика, які залишаться в пам’яті крізь роки, бо такі дива не зникатимуть із уст людей і передаються наступним поколінням. Чимало історій повідали нам отець Теодор Станинець монастиря Собору Пресвятої Богородиці та ігумен монастиря, отець Атанасій Чейпиш.

Також пам’ятною сторінкою в історії Джублика у 2017 році стала ще одна знаменна подія – з Божого благословення 26-го серпня о 19:30 відбулося Архиєрейське освячення ікон Верховних Апостолів Петра і Павла, Превозванного Апостола Андрія та Блаженного Священномученика Теодора.

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ

Редактор інтернет-видання «7 днів»