Трохи про гуцулів. Де шукати золото Карпат?
25.12.2015
У селі Голови (з наголосом на перший склад) живуть самі що ні на є справжні гуцули. Найщиріші і найгостинніші. Якщо пройти по селу і попросити пити - тобі ніколи не винесуть просто сирої води, а подадуть обов'язково якийсь напій: малинник, афіннік (з афин-чорниці), настою з пагонів хвої ... Приймуть, нагодують, укладуть. Не питають хто, звідки. Такий закон дотримується здавна.
Гуцул завжди залишається гуцулом.
Згідно з численними легендами, гуцули ховали свої скарби в землю. Нині все більше людей прибуває в Карпати з метою їх пошуку. Як же їх добути? Пошук скарбів став, так би мовити, модним. З'явилася термінологія - «чисті» і «нечисті» гроші. Багато шукачі скарбів місяцями вивчають розлоге плетиво народних чуток і історій, які живуть і донині.
З чистими грошима легше. Вони собі лежать в земельці і світяться. Це ті, які заховані народними месниками на кращі часи. Але є і нечисті скарби. Лісовик (чорт) на них сидить. А бідній людині завжди хочеться до них дістатися. Тільки це важко. Гуцули кажуть: як тільки побачив вночі синій вогонь - це скарби знак подають. Як тільки вогонь погасне - гроші дадуть себе забрати.
За знайдений скарб тут прийнято поставити свічку в каплиці. Такі по горах були всюди, поки комуністи їх не скинули. У селі Космач стояла церковця, нібито якраз з такою метою і зведена Матієм Палійчуком. Її спалили. А була вона, крім усього, ще й рідкісної пам'яткою дерев'яного зодчества. Та нечистому завадила.
Дивом вбереглася така каплиця в селі Голови, на самому в'їзді в нього. На всі Карпати відомо, що побудував її Василь Жикаляк за європейський лад. Василь з Василиною заповідали і себе поховати під престолом в каплиці ...
Щоб переконатися, що ці місця дійсно неповторні, слід відправитися в Голови, славне гуцульська село, що знаходиться серед мальовничої долини. За Черемошем стоїть довгий будинок. Це музей атеїзму (так не одну святиню збережено в горах). 80-ті роки ХIХ століття. Очам не віриться: це святиня, зведена Василем Жикаляк на «погані гроші»! Верх каплиці з хрестами два рази зносило: в перший раз - найсильнішим ураганом, а другий - уже людськими руками за радянських часів.
Люди розповідають туристам подробиці старовинних легенд.
Писаний Камінь і студений колодязь
Мали колись гуцули багато золота. Золотими поясами обшивали статі капелюхів, носили за позолочені ремені, пістолі, сокири.
Кажуть, пішли якось раз гуцули до розписні Каменю, закопали там золото і прочитали заклинання. Олекса Довбуш (місцевий гуцульський герой) виліз на самий верх каменю і став дивитися на Чорну гору, пильно вдивляючись у далечінь. Підстрибнув він вгору, як раптом камінь під ним розколовся. А коли Довбуш падав, то зачепив розбійника, який тримав мідний казан із золотом - і вони всі разом опинилися в свердловині, з якої не змогли вибратися. На тому місці пізніше вирили колодязь.
Коментарі